категорії: блоґ-запис

Іноді краще співати

теґи: Володимир Гришко, орденоносці, політика

Знаєте, я не дуже слідкую за Радниками Президента і навіть не здогадуюся, що ж хорошого вони роблять для народу (і це не значить, що нічого хорошого вони не роблять), але останнім часом у наших змі обговорюється питання звільнення Гришка з посади Радника Президента через те, що він пішов співати за Януковича. Отаке ось кумівство, як все добре, то радник, а як ні – то зрадник. Хоча... я б не була такою однозначною у цьому питанні.

Давайте зайдемо на zakon.rada.gov.ua, надрукуємо у пошуковому полі "Гришка" (саме з "-а" в кінці слова) і тицьнемо в "Укази Президента". Якщо ви зробили усе правильно, то побачите там отаке:

gryshko

Звичайно, на перший погляд це виглядає як повна шизофренія, але якщо ви все-таки зайшли на сайт, то можете відкрити кожен указ і прочитати, що Гришка призначали то у штат, то у позаштат. Upd. Гришка таки звільнили, бо він був поза штатом. І схоже це таки розборки кумів, які не можуть визначитися куми вони чи не куми і один не може змиритися з потягом до баблєца з боку іншого, а інший боїться, що йому не дадуть відкусити ласий шматочок від пирога після президентських виборів.

І от що маємо, Гришко веде себе досить дурнувато і дає такі цікаві інтерв'ю: – Дякую Президентові за той досвід, який я отримав у Секретаріаті. Закінчив дипломатичну академію, отримав магістра дипломатичних наук. Цим досвідом скористаюся, коли у майбутньому буду міністром культури. А я ним буду! За президента Януковича. – Таку обіцянку вам дав Віктор Федорович? – Він мені таких обіцянок не давав. Мені ніхто з наших політиків, які балотуються на президентське крісло, ніяких обіцянок не давав. Зрештою, хто б не був президентом України – чи Юлія Володимирівна, чи Віктор Федорович, чи Віктор Андрійович, – мене на таку посаду взяли б за моє світове ім’я, яке я заробив за тридцять років. За те, що я – молода, енергійна людина. Джерело: Високий замок

Я не знаю як щодо енергійності, але марнославства пану Гришку не займати, про це суджу з того, що він, як і багато інших наших національних мильних бульок (1, 2, 3), прикупив собі Орден Святого Станіслава. Бггг. Що тут скажеш, якщо дикуни племені мумба-юмба були у захваті від блискучих бляшанок, то наші українські рагулі від них недалеко пішли, єдина різниця в тому, що блискучі бляшанки замінено посадами, званнями і орденами.

shevalier