категорії: блоґ-запис

"Какого, бля, хера!"

Зачем нужны объятья бляди?
В них думаешь:"Ну,вот оно".
И за неё порой не глядя,
Влезаешь в разное гавно.
© Юрий Болдырев

Сьогодні знову запалала яскрава зірка ще одного новітнього українського поета – на Таблоїді (та й інших ресурсах) згадали про вірші народного депутата Юрія Болдирєва. Знаєте, не можу пройти повз.

Выйду я на проспект вечерком,

Добреду до Кольцовского сквера,

Посижу у фонтана с пивком,

Сзади голос: "Какого, бля, хера!"

Обернусь посмотрю на бомжей,

Недопитую делять (!) бутылку,

Не дадут отдохнуть:"На! Допей!"

В горле ком, словно сунули вилку.

Поднимусь и пойду к "Спартаку",

Погоняю шары на бильярде.

Позитив весь в такую кугу

Завели нехорошие дяди.

Ну хто б міг у цьому сморчку розпізнати такого талановитого продуцента відбірного калу?

 

Спеціально зайшла, щоб подивитися на його законотворчу діяльність, ну там щось таке незрозуміле і ще проект закону про внесення змі до закону про рекламу щодо обмежень використання образів молодих людей та тварин, в тому числі виконані за допомогою мультиплікації. Та найбільший його здобуток – це робота щодо вдосконалення процедури відкриття пленарних засідань. Поет-пісняр пропонує співати хором після відкриття пленарних засідань у ВР «Боже великий, єдиний, нам Україну храни", це, мовляв, покращить моральні якості членів парламенту (хіба ще є щось, що може покращити моральні якості цих членів). Я дуже здивована, що депутат Болдирєв не запропонував виконувати один з написаних ним творів, наприклад, оцей (мені здається він відповідає моральним якостям українських депутатів):

Наша встреча вряд ли тянет на романтику,

Только сразу ко мне в сердце залегла,

Имя царское, по-русским меркам, Катенька,

Почему-то для работы ты взяла.

 

ПРИПЕВ:

Проститутка, ты, моя, проституточка,

Не на час зайду, зайду на минуточку,

Я скажу тебе два слова, что люблю,

Да, и, слушай, брось профессию свою.

 

Ты не сразу мне взаимностью ответила,

Говорила: "Чувств не будет никогда".

Но тебя после работы как-то встретил я,

Пригласил в кино, и ты сказала: "Да".

 

Чувства вспыхнули, живём мы припеваючи,

Дом, семья, работа радуют наш глаз,

И ты часто вспоминаешь, как играючи,

От опасной жизни уличной я спас.