категорії: блоґ-запис

бейбіфотостар

теґи: діти-квіти

Цей пост буде нецікавий, бо він просто є продовженням епічного срачу місячної давності. Мені кинули лінк сюжет про ці зйомки. Не буду коментувати те, чи потрібно це самим дітям, але я просто в шоці від дівчинки, яка є похресницею Шевченка і яка на 4 хвилині починає, широко відкриваючи рота і очі, казати "І када в пєрвам класє я сказала, што мой крьостний Андрєй Шевчєнка, ані абалдєлі". Відчувається, що на підході чергова зірка, яку з дитинства привчають, що найголовніше це манірність і той факт, що у тебе є іменитий хрещений. Мда.